(Інтерв’ю із головою партії «Об’єднані ліві і селяни»)

- Як оцінюєте ситуацію в Україні, чи видихає держава лютневу революцію, чи не задавить нас північна сусідка?

- Політрада і Політвиконком давали оцінку подіям на Майдані не одноразово. Олігархи в Україні розгулялися до того, що народ просто взбунтувався. Особливо всіх образив донецько-єнакіївський стиль управління, неймовірна жадібність і безкультурність команди Януковича.

На жаль, нині країна в такому ганебному соціально-економічному і моральному стані, що говорити про швидке зростання економіки, поліпшення життя дуже складно. Дивіться - дефіцит бюджету до 150 мільярдів гривень, а це третина державного кошторису! Загальний борг сягнув 585 мільярдів гривень!

Як виходити із кризи – напевне, брати за горло олігархат і трусити його! Наповнювати скарбницю доходами від природних монополій, сировини, ліквідації тіні, запровадження прогресивного оподаткування… Але ж у цієї влади ні сили, ні рішучості це робити не має.

Нові державні керманичі стояли на Майдані і добре зрозуміли, по чому фунт лиха. Але вони по ідеології своїй ліберали, свято вірять в ринок, в самоорганізацію бізнесу, його першість у відтворенні країни. На жаль, це не так! Без мобілізуючої ролі держави – нічого не буде! Почитайте план Маршала, програму Ерхарда, подивіться на відродження інших країн і ви мене зрозумієте.

Кредити Міжнародного валютного фонду, Світового банку і т.і. допоможуть Україні, але якщо не включимо елементи економіки знань, підтримку високих технологій, не підемо назустріч селянам, не розкріпачимо дрібний бізнес, не подолаємо корупцію – нічого не буде. Буде якийсь тимчасовий ріст, невелика стабілізація і не більше. Хоча потужно можна було б рвонути вперед вже у 2015 році.

Погляньмо – із 90 року минулого століття ВВП Росії зріс на 130%, Білорусії на 190%, Польщі - в чотири рази і поляки заявили, що скоро доженуть Англію, а Україна має 70%!?

І насамкінець. Без контролю за енергетикою, сировиною, землею, радіочастотами, спиртом і горілкою, без ладу в податках і на митниці – все буде блефом. Ми про це постійно говоримо, з цим ідемо до людей.

Впевнений, Україна виборсається із кризи, але чи такими темпами, як хотілося, побачимо!

- Станіславе Миколайовичу, а чим, на Вашу думку, викликані події на Сході і Півдні України?

- На мою думку, тут домінує світоглядний протест, зіткнулися інтереси Сходу і Заходу. Церкви беруть активну участь в цьому. Не обійшлося без участі Росії, масової інформаційної атаки на уми населення. Старші люди марять СРСР, справедливістю, думають, що в Росії це буде. Але ж це далеко не так!

Нині вже і в Криму наступає легке прозріння, дехто починає розуміти, що раю в Росії не має. У Криму ріст цін і жорстка безправність швидко тверезять багатьох.

Але є ще один сильний момент. Це нерозуміння людей, хто їх зробив бідними! Жителі Луганщини найбідніші в Україні! При цьому вони найактивніше підтримували весь час партію регіонів, Януковича. Найавторитетніша людина в Донецьку – Ахметов, найбільший експлуататор краю?!

Невже забули, що в рік олігархи кладуть в кишеню 500 мільярдів гривень недоплачених зарплат, а ще забирають 100 мільярдів від сировини, відкатів і т.і.

Те, що відбувається сьогодні на Сході - дуже тривожні і непрості явища, легко вони не минуться. Бо як у дірявий дах просочується дощ, так і у слабку державну голову вселяються різні сепаратистські проекти. Треба розмовляти з людьми, роз’яснювати ситуацію. Подолати ці явища може тільки сильна держава. Україні не має іншого виходу, як ставати сильною.

Тут і роль лівих сил із роз’ясненням причин бідності. Де комуністи, соціалісти, об’єднані ліві, соціал-демократи? Не чути нас. От і маємо народ, який заблукав в трьох соснах і шукає вихід у якійсь федералізації чи у мовному питанні, доєднанні до російського царя і т.і. А проблема – у суспільному виробництві і приватному привласненні прибутку за жорсткою напівколоніальною схемою.

Відсутність державної ідеології, лівоцентризму привела до чорно-білого протистояння в Україні. Ніби справедливі гасла Майдану завернули в націонал-радикальну обгортку, викликали цим несприйняття багатьма ідей революції.

Українці хочуть любити свою країну, але не гнилу і корумповану, а справедливу і перспективну.

- А як же бути із федералізацією? Що говорити людям?

- Це взагалі нонсенс. У Німеччині держави Саксонія, Баварія та інші кілька сотень років тому захотіли об’єднатися от і створили одну державу – федерацію! А ми – єдина держава – хочемо роз’єднуватися? Заради чого, навіщо?

Що дає федералізація Луганщині, яка бідна, як церковна миша і на 60% дотаційна! Навіть Донеччина дотаційна, а її головна продукція – вугілля – збиткове!

На мій погляд, федералізація – це нарізання України певними шматками, щоб зручно було нас ковтати північній сусідці. На це йти не можна!

- То ви проти децентралізації, передачі влади на місця, виборів населенням голів областей і районів?

- Навпаки. Я за! Але ж це не федералізація. Ми за ліквідацію адміністрацій, цих гауляйтерів, яких цікавлять лише власне збагачення і результати виборів, а не проблеми громадян. Партія за те, щоб депутати обласних і районних рад обирались на пропорційній основі, а голови ради одночасно очолювали і виконкоми.

Хоча є і але. Такий підхід добрий в нормальній ситуації. А зараз я боюсь, що ситуацію використає кримінал вкупі з олігархатом, щоб знову «керувати» на Сході і Півдні. Будуть ті ж самі регіонали, тільки «навиворіт».

Тому в Законі про децентралізацію влади треба передбачити право Центру розпускати раду за сепаратистські дії, призупиняти незаконні рішення виконкому і ради, відсторонювати неадекватного голову від управління радою.

Інакше зайдемо в безвихідь, а це недопустимо.

- То ви проти того, щоб російська стала другою державною?

- Знаєте, я ніколи не був і не буду русофобом. До останніх подій я допускав думку про російську мову, як другу офіційну, державну, тощо. Нині – ні! Сьогодні ст. 10 Конституції, Закон про мови в редакції Колесніченка і К^о дає всі відповіді на поставлені проблеми. Подивіться – лише 21% на Сході і Півдні виступають за надання російській мові статусу державної.

Нині цей крок розвалить країну. Адже українці – це громадяни різних національностей. Підхід мусить бути таким - визнаєш Конституцію, Закони – будь ласка, живи, процвітай, розвивайся, навчайся і т.і. Не визнаєш цього, не шануєш державу – шукай іншу!

У Росії до п’яти мільйонів українців – і хто там українські школи відкриває чи мову вчить? Ніхто. Російська влада каже – а ніхто з громадян не просить! І все. А ми мовчимо.

- Станіславе Миколайовичу, партія «Об’єднані ліві і селяни» підтримала Петра Порошенка на президентських виборах. Чи не зашкодить це партії?

- Думаю ні. Порошенко – виробничник, він знає економіку, міжнародне право, тертий калач. Не все гаразд у нього в штабах, бо там керують кадри від УДАРу, а вони вже «допомогли» Кличку. Фактичний лідер президентського рейтингу з’їхав до виборів мера столиці, та і то «Батьківщина» хоче зробити його безправним, роз’єднуючи посади голови міста і голови адміністрації.

З Порошенком є взаємопорозуміння, із його штабами – не дуже. Начальник штабу пан Ковальчук дуже боїться когось підпускати близько, щоб владу у нього не вкрали. Але ж її не має ще і не відомо до кінця чи буде! Це тривожна тенденція. Все це може скінчитися для Петра Олексійовича недобре. Але, я думаю, що ми ситуацію врегулюємо.

- А чому ви самі не балотуєтеся, чому партія не бере участі у виборах президента адже багато серед нинішніх кандидатів не дуже сильні?

- Згоден. Ми могли б серйозно поборотися за пристойне місце в перегонах. І тут фінансовий ресурс не є головним. Головне те – що партія не готова до такої роботи.

Ну про які вибори можна говорити, коли половина керівників обласних організацій партійний сайт не читає! А скажімо керівник Кіровоградської організації чи Полтавської двічі не можуть приїхати на Політраду. При цьому мені особисто кажуть, що приїдуть…

Або колишній керівник Київської обласної організації за два роки не провів жодного засідання Ради чи Виконкому. Весь час обманював Політвиконком, крутив-крутив… Ми його звільнили. Нині Микола Ратушний гарно взявся за роботу. Будемо змушені ще раз пильно подивитись на багатьох. Дехто лише говорить, а робити не хоче чи не може. Нас чекає серйозна реорганізація, інакше на парламентські чи місцеві вибори йти не можна.

- Тож чи готується партія до місцевих виборів, виборів до парламенту?

- Звичайно. Змінимо назву партії, починаємо кадрове оздоровлення, шукаємо фінансову підтримку.

На місцях підбираємо людей. От 25 квітня в Херсоні збираємо велику Раду, десь 80 осіб, де будемо про ці проблеми говорити. На нараді пройдемо по можливим кандидатам в депутати обласної ради, районні ради, поговоримо хто очолить партійні списки.

Думаю, що у Верховну Раду України вибори будуть за відкритими партійними списками. У обласні та районні ради, великі міста – також. У сільські, селищні і в ради невеликих міст – мажоритарна система.

Планую взяти участь в таких зборах на Кіровоградщині, у Запорізькій області. Хоча все залежить від активності наших партійців на місцях. Думаю, що миколаївці, вінничани, львів’яни, херсонці, запорожці, чернігівці, кияни та інші зможуть поборотися за своє місце під сонцем. За справедливість треба боротись.

Партія обов’язково повинна входити у представницьку, законодавчу, виконавчу владу, щоб на практиці реалізовувати наші цілі і принципи.

- Скажіть, а що б ви робили особисто зараз, як готувалися до місцевих виборів, якби очолювали якусь регіональну організацію?

- Найперше – створив би групу «яйцеголових» і проаналізував на сайтах всі програми партій, які представлені в обласній, районній чи міській раді. Переглянув програму соціально-економічного розвитку краю. Із цього масиву виокремив п’ять-сім найбільш гострих проблем. Потім розпочав би особисто та через своїх активістів говорити про них в ЗМІ, на зустрічах із мешканцями, пропонувати шляхи їх вирішення. Затим доречним було б підготувати коротку передвиборчу програму розвитку регіону, обкатати її на зустрічах з виборцями.

Друге. Почав би пошук, підбір, переговори із ймовірними кандидатами в депутати ради. Передусім звернув би увагу на активних, чесних людей, в т.ч. і нині діючих, які позитивно себе зарекомендували, особливо мажоритарників. Не можна засуджувати всіх, адже вони були під  постійним тиском влади. Серед них є багато гарних людей. Запропонував би їм співпрацю з нами, нашою партією.

Третє. Розпочав би системно працювати із ЗМІ, постійно проводити зустрічі із виборцями. Налагодив випуск коротких і гострих по змісту листівок.

Четверте. Поміркував би про фінансування кампанії. Основний ресурс – це внески і спонсорська допомога. Зараз це робити легше, бо не має адмінтиску. Доцільно також створити благодійні фонди, наприклад «Справедлива Кіровоградщина» чи «Справедлива Сумщина» і через них організувати пряму допомогу людям.

П’яте. Зосередився б на роботі з молоддю, студентством. Найперше – залучив би до діяльності дітей та родичів партійців, а через них би підтягнув і іншу молодь. Спорт, дозвілля, соціальний захист, підтримка, ось напрямки роботи з молоддю.

Це не вичерпний перелік. Творчий підхід допоможе віднайти нові методи роботи.

- Станіславе Миколайовичу, а як все-таки вдихнути життя в ліву ідею, як повернути роль соціал-демократам, соціалістам в парламенті, місцевих радах, уряді. Адже потенційно майже половина виборців за справедливість, за демократичний соціалізм?

- Знаєте, чому я підтримав повернення до назви «Справедливість». Ми вже на одній з Політрад приводили соціологію, згідно з якою 70% громадян не розуміють, що таке «ліві-праві», тому голосують за будь-що, за якусь жінку чи чоловіка, за якусь химеру, а не за ідею. І це слід визнати, що виборець не знає про наші ідеї.

Далі. Решта – 30% визначилися із уподобаннями: 10% - за правих, 10% - за центристів, 10% - за лівих (КПУ).

А при цьому дві третини людей хочуть справедливості, рівності, демократії, свободи. Подивіться – БЮТ знову передвиборчим гаслом взяв тему справедливості. Ми ж не повинні віддавати свої ідеї, гасла тим, хто рядиться в шати лівих демократів. Найголовніше для партії – це зберегти Україну і зробити життя людей щасливим.

Я знову нещодавно мав розмову з одним із лідерів соціалістів. Думаю ми в решті-решт сформуємо ту Лівицю, про яку весь час говоримо. Є бачення, як залучити сюди ЗМІ, пресу. Україні потрібні справжні ліві сили. З одним правим крилом птаха не летить!

Хочу привітати усіх громадян, партійців із травневими святами, побажати миру, взаєморозуміння, єдності і благополуччя!

Розмову вів Дeнuc Pyдeнь