15.09.2014 - 18:35
Іван Чиж. Звернімося до власної совісті
Знову вибори… З’їзди, списки, обіцянки,очікування (це – наяву); гроші, великі гроші, величезні гроші, домовленості, підкилимні союзи, «заклята дружба», - це у тіні.Тінь у нас, як відомо, вирішує усе. Так було, так і є і так буде?!..
Створені у присмерках одних олігархічних партій, засвічуються нові політичні «зірки» за гроші тих самих олігархів… І ці – «нові» - нещадно ганблять…олігархів. І ще учора купивши мандати і перепродавши своїх виборців та побігши служити «паханам», знову вигулькнули на округах та у списках ті самі.Але вже за іншими політичними кольорами…
І – упевнено та нахабно – пруться «представляти» куплений і тричі перепроданий «електорат».
А що ж народ?…Невже знову повториться (за Б.Олійником): Хіба б то ж ми укотре продалися, якби ж то нас укотре не купили?!…
Просто слів уже бракує…Картинка з минулих виборів склалася у рядки, які подаю тут…Може, хоч в чомусь навчить нас життя…
СЕЛО ПРЕЧУДОВЕ
У нашім краю калиновім
Село є ім’ям Пречудове…
У плеса прозорі і чисті
Спускалися зорі врочисті,
Вмивались й пишалися гоже…
На рай це село було схоже…
Робота, стрічання до днини,
Весілля, гуляння, родини,
І пісня на крилах злітала…
Здається, недолі не знало
Село у краю калиновім
На ймення звучне -Пречудове…
Минулось…І літ вже немало,
Як щось із селом отим стало,
- Стави поросли чагарами,
Хати повалились тинами,
І віє від хат отих пустка,
І квилить моторошно смутком
На дубі старезнім пугач
І розпач, - хоч стій і хоч плач…
… А в клубі і гамірно й людно, -
Це вибори йдуть привселюдно…
Собі майбуття обираєм
І кращої долі чекаєм…
Обіцянок чули доволі
Повсюдно - і в полі, і в школі.
Щоправда, у школу пускали
Того, кого потім й обрали,
Хто грошей неміряно мав
Й про манну небесну казав
Та ще що здолає Хабар.
А звідки ж у нього навар,
В службовця, що йде в депутати?
Це ж де є такії зарплати,
Щоб можна усіх купувати?
До храму заходив оцей фарисей, -
Під рясу засунувши паку грошей,
Подумав, що й Бога уже він придбав,
Бо батюшка ревно агітував
За нього, «великого і видатного»…
Хоча за душею цією – ні-чо-го!
Що Господа любить він – удавав,
А люд християнський – перепродав,
Пішовши служити у фракцію Хама,
Зганьбив він і церкву, і Бога, і храма…
… А в темному-темнім провулку
Під хатою-юдоллю смутку
Стоїть іномарка блискуча,
А в ній сидить пика лиснюча
І нас називає: «Бидлота!»…
І хто? Та пихата сволота,
Яку ми самі обирали,
Як душі нечистим продали?..
Тремтяча, порепана жменя
Упхала в вікно бюлетеня…
У відповідь дав «шестисотий»
З товстенної пачки дві сотки…
Ой, щастя ж яке, тра радіти!..
За що? - те, що продані діти?..
Їх доля, і доля Вкраїни,
Доведеної до руїни…
Отак й обирало село
За гроші на шию ярмо…
А в ріднім краю калиновім,
У тому селі Пречудовім
Горілку суліями глушать,
А злидні обсіли і душать…
Роботи й турботи немає,
Село дичавіє й конає…
Горбата й знедолена хата
Обрала собі депутата…
На кого тепер нарікати –
На хату, чи на депутата?..
***
…Над церквою бані блискучі,нові,
Та ангели тут не літають…
Спаситель із Храму гонив гендлярів,
А тут гендлярі сповідають…
А діти в лакеї пішли до панів
Від роду свого відцурались…
І нас за людей би сприймали, повір,
Якби ми людьми залишались.
Іван ЧИЖ,
Журналіст, партія «Справедливість»
Нема слів. Дякую..
Комментарий от rezerv — 16/09/2014 @ 17:53
Треба вірити, другого шляху у нас немає. Треба залишатися людьми - інакше, нас проклянуть наші ж діти і внуки. Спасибі Іване Сергійовичу, може ці поетичні слова дійдуть до окремих осіб, хочеться вірити. Кожна крапля Справедливого Слова, Справедливої Дії, надіюсь, буде розбивати бастіон байдужості і невпевненості. В цьому наша Сила, наша Віра, наша Перемога. Хай нам щастить! М.Крисько
Комментарий от Михаил — 16/09/2014 @ 20:11