16.12.2016 - 11:45

Чиж Іван СергійовичВинісши у заголовок цих заміток мудрий вислів одного із найвидатніших англійських економістів і філософів ХVIII століття, тим самим відповідаю деяким чоловим наших партійних осередків, хто розгублено питає: що маємо робити? – та киває «нагору», мовляв, вожді мовчать, то й ми спинилися…Тема «верхів» і «низів», звичайно, цікава. Запрошую до дискусії на нашому ж сайті, разом виробимо алгоритм співпраці та спільної відповідальності. Якраз до з‘їзду, актуально…

А сьогодні, проводячи партійні конференції та збори, оглядаючи себе у політиці та політикум(радше мовити б, політичний тераріум) навколо себе маємо визначитись у головному: як нам домогтися аби якомога більша частина суспільства побачила нас, пройнялася нашими базовими ідейними принципами, зіставила наше бачення суспільно-політичних та соціально-економічних процесів із власним щоденням і порівняла з владним та опозиційним популізмом, що за зовнішньою начебто протилежною атрибутивністю ховає спільну природу жадібного ліберально-олігархічного монстра, пожираючого Україну.

Подивіться на їхні е-декларації, проаналізуйте, вдумайтеся і скажіть, чи ви бачите різницю між провладними і владними мультимільйонерами та їхніми опонуючими візаві?!..Нема такої різниці і бути не може, бо хлебчуть з одного корита, обдираючи і обдурюючи задурманений народ під розбалакування про його, народу, благо. Наше головне завдання – пояснити людям увесь цинізм цієї зажерливої зграї, на котрій мітки нема де ставити, а вона, як та саранча, знову й знову лізе у всі шпарини та з усіх екранів, вдовбуючи в голови людей сценарій «безальтернативності» нинішнього політикуму.

І ось уже усі соціологи в один голос видають рефрен: «На манеже – все те же!»…Себто, голосуй – не голосуй, а отримаєш… таке ж, або ще й гірше. То як бути нам? Зробити «Хенде хох» і здатися на милість переможців, тобто, цих мерзотників? Хтось, може, й скаже: чому б і ні, хіба проб‘єш лобом мура? Ну добре, припустимо, ми, люди, котрі дещо бачили і досягали у цьому житті та й Україні прислужилися кожен на своєму місці, сьогодні відсидимося, перемовчимо, зберігаючи нерви та не шарпаючи душу, а чи зможемо приспати свою совість? Чи не мучитиме сумління, що у прах перетворюється те, що з такими потугами творилося нашим і минулими поколіннями? Та й, зрештою, цього мерзенного мура лишаємо пробивати своїми лобами нашим дітям і онукам? То хто ми будемо після цього?!..

Можна й продатися…Вигідно запропонуватися оптом або вроздріб, одного-двох пропихнувши до якогось псевдонародного чи, вужче, псевдоселянського, чи якогось ще там утворення, за якими, настільки частіше вони мерехтять на екранах, вельможно просторікуючи про свою «європейськість» та зв‘язки у бізнес-колах по світах, настільки чіткіше проступає тінь олігарха від влади або олігарха, що рветься до влади…Та цей варіант ще огидніший! Стати «шістками-лакузами» у «шісток» від олігархів, котрі прилюдно надуваються, щоб здатися тузами, - що може бути бридкішим?..

І перший, і другий варіанти – не для нас, справедливців…У нас – своя дорога, разом із своїм народом будувати справедливу Україну.

Хто б що не казав, як би не бажав законсервувати існуючий стан речей, - цьому не бувати! Край настане! Суспільство, шоковане шарлатанами від політики та їх продажністю, очікує на політичну силу не кон‘юнктурно створену «до потреби», а реально здатну – і стратегічно, і програмно, і кадрово – розв‘язувати головні проблеми, що хвилюють сьогодні кожну людину.

Саме про це маємо дискутувати під час звітної кампанії у партії, готуючись до з‘їзду. Грунтовніше щодо особливостей нашої стратегії і тактики, базованих на вироблених партією принципах, та з урахуванням сучасного політичного моменту, - у наступних замітках. На завершення сьогодні, - про українські «реформи» римованими рядками.

Як же лепсько людожерство
зветься в нас «реформи»:
Вже і спіднє, й шкуру здерли
з бідного сіроми.
І до кісточок дістали,
маєш очі – подивись.
Догризають вже й печінку, -
їж же, враже, подавись!
Що за лихо, відкіль впало,
доки ним трясти?..
Шкуродерів ми ж обрали,
Господи, прости!
Продають вже й наші душі, -
ходовий товар, -
В сатани на торговищі
Цинік, Злодій і Лихвар:
Що їм лепсько – людям кепсько…
Та не вік терпіти будуть -
вчи Історії Буквар!-
Як спаде з очей полуда, -
Враз прозріють наші люди…
Начувайтеся, паскуди,
Цинік, Злодій і Лихвар!

Іван Чиж, заступник голови партії

Коментарі, залишені відвідувачами сайту

  1. Хорошо. Але… дуже рідко. Мало нас таких, хто може влучно і вчасно сказати потрібні слова. А вони потрібні кожний день, кожну хвилину. Мабуть треба вчитися, вчитися і довіряти один одному. І тоді менше буде “сплячих” членів партії. Я так, думаю…

    Комментарий от Михайло К — 19/12/2016 @ 19:29

  2. І всіх Миколаїв, Миколайовичів зі святом Святого Миколая! Хай нам щастить!

    Комментарий от Михайло К — 19/12/2016 @ 19:31

  3. Впевнений, що більш якісна партія буде від розбудови її “знизу”. Чекати вказівок і грошей “згори” - це проявляти свою слабкість. В той же узгоджувати свої дії з керівництвом, отримувати від нього поради, а не критику - обов’язково потрібно!

    Комментарий от Дмитро Р — 22/12/2016 @ 21:18

Вибачте, коментування на разі закрито