2.04.2015 - 10:04

Михайло КриськоСправедливість — моральна якість та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном, справедливість - це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії (”кожному своє”). За Платоном саме справедливість державного устрою породжує у нього “однодушність” (homonoia) і дружбу (philia) співгромадян, жінок і чоловіків.

Чимало філософсько-правових концепцій розглядають справедливість, як найвищу, навіть передумовну правову цінність. Справедливість загалом є елементарною властивістю людини, як моральної істоти у її ставленні до інших людей. Правова справедливість є категорично-безумовним моральним обов’язком влади - вищим від будь-яких її прогресистських намірів та устремлінь. Справедливість є принципом адекватності суспільних зусиль, спрямованих на відновлення священної рівноваги світу (права), порушеної внаслідок діяльності чи бездіяльності члена (членів) суспільства чи суспільної інституції (в загальному випадку - суб’єкта, особи). Справедливість, як соціально-політична і морально-правова категорія, дуже цікавить чесних людей, гуманістів. Вона характеризує відповідність між практичною роллю індивідів або соціальних груп у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами й обов’язками, між вчинками й винагородами, заслугами людей та їхнім суспільним визначенням”.

Кант вважав, що заходи, які б забезпечували правову справедливість, мають обов’язково випереджати й підготовлювати всі інші урядові акції, які мають за мету, скажімо, розвиток економічної самостійності населення, зростання добробуту держави тощо. На його думку жодна із започаткованих владою крупних соціальних реформ не матиме успіху, якщо їй не передуватиме низка строго-правових заходів, спрямованих на викорінювання “доправового” минулого, на запобігання злочинам, найбільш властивим такому минулому. Тільки повністю розрахувавшись з останнім, понуджуюча влада може розраховувати на те, що її ініціатива зустріне схвалення й підтримку підданих.

Станіслав Оріховський (польський релігійний і освітній діяч русинського (українського) походження доби Відродження. Перемиський канонік РКЦ. Письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст. Представник шляхетського роду Оріховських) звертається до короля, закликаючи його дбати про справедливість: “якщо хочеш у країні зажити слави найсправедливішого”. Справедливість бачиться мислителем як особиста риса людини. Також він виокремлює іншу справедливість, ту, що “тримається на законах… Цю другу частину справедливості ти мусиш цінувати у твоїй державі, яка є немов ліками для зцілювання ран, а першою є справедливість, а не сила”. На думку С. Оріховського, справедливість – це душа держави, головна чеснота, на основі якої мають вирішуватися всі питання.

Станіслав Оріховський одним із перших в європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади; надавав перевагу договірній теорії походження держави, яку вважав спілкою громадян, пов’язаних правом і спільною користю. Він вважав, що справедливість у Речі Посполитій є ніби душею в тілі… (держави, позбавлені справедливості, є ні чим іншим, як справжньою злочинністю), то і дбав про справедливість у Польщі як про власну душу”. Український вчений О.М.Костенко, виходячи з принципу соціального натуралізму, визначає соціальну справедливість як прояв волі і свідомості людей у вигляді діянь, що відповідають законам соціальної природи. Тому саме ці закони слід визнавати першоджерелом соціальної справедливості. Відповідність діянь людей законам соціальної природи є критерієм їхньої справедливості.

Президент України Петро Порошенко в інтерв’ю телеканалу ICTV зазначив, що після Революції Гідності в Україні має настати ера справедливості, а не ера милосердя чи розправи, має діяти порядок та справедливість, а не корупція та свавілля олігархів.

Та Ера справедливості сама не настане. Ми, нарешті дуже пізно почали визнавати постулат про те, що всі права належать людині від народження. Це дуже важливо. Конституція юридично закріпила основні права і свободи громадянина. Без цього годі й думати про їх реалізацію. Але при тому, що наш Основний Закон містить норми прямої дії, між тим, що задекларовано, і реальним станом речей виникла величезна прірва. Як відомо, після ухвалення Конституції парламент мав прийняти ще п’ятдесят спеціальних конституційних законів, які встановили б конкретні механізми реалізації проголошених прав і свобод. На жаль, у законодавців практично так і не дійшли руки до цієї справи.

Через низьку правову свідомість, правовий нігілізм чиновників та певного кола посадових осіб, а також відсутність контролюючих функцій у відповідних органів нам ще не вдається втілити в життя проголошені права і свободи.

Цьому заважає також економічна криза, братовбивча війна, в якій опинилась Україна. Надзвичайно важливою проблемою сьогодні є бідність. Це суттєвий стримуючий фактор у реалізації інших прав, не лише соціально-економічних. Однак, ні в якому разі не треба опускати руки. Діяльність керівництва, членів партії «Справедливість» потребує не лише високого професіоналізму, а й максимальної самовіддачі. Чи готові ми до цієї виснажливої діяльності? На телеканалі “Інтер” планувалося навіть нове суспільно-політичне ток-шоу “Справедливість”, з авторитетною українською ведучою Анною Безулик. Це мала бути програма для тих, хто хоче жити в Україні.

Основна мета ток-шоу - не лише розмова, а конкретні пропозиції щодо вирішення проблем країни від політиків як з боку влади, так і з боку опозиції, а також від експертів. Було б непогано, щоб кожний телевізійний канал в Україні мав незалежний публічний майданчик для політичних та професійних дискусій в країні на тему справедливості. До цього треба прагнути і отримати довіру простих громадян України. Це наше першочергове завдання.

Це має бути чесний дебатний формат, створений за світовими демократичними стандартами, який передбачає і гарантує рівність учасників від влади та опозиції. Дебати необхідні не тільки політикам, яких сприймають нині як шоуменів, і від яких не очікують вирішення реальних проблем. Телеканалам необхідно дати можливість проводити дискусії на принципово іншому рівні, коли політики фактично братимуть на себе зобов’язання щодо конкретних політичних кроків. Необхідно забезпечити можливість присутності в ефірі не лише політиків, але й провідних незалежних експертів, журналістів, простих громадян, працівників різних галузей народного господарства. Це дозволить робити реальні соціологічні вимірювання бачень українців через залучення до співпраці Київського міжнародного інституту соціології, інших соціологічних служб, що буде додатковим фактором для визначення керівництва держави, політиків на користь тих чи інших дій, Зараз конче потрібний конструктив та націленість на реальні результати, що є своєрідним викликом для українського суспільства. І ера Справедливості наступить. Я в це вірю.

Михайло Крисько,
член Політради партії «Справедливість»

Твитнуть

Коментарі, залишені відвідувачами сайту

Поки що немає нічого.

Вибачте, коментування на разі закрито